Алабай

  Алабай - нащадок пастуших степових псів, тому зміст собаки цієї породи в закритому приміщенні несприятливо відбивається на її здоров'я і працездатності. Крім того на її організм великий вплив робить грунт, на якому вона живе. Найбільш придатними різновидами грунтів для її життєдіяльності служать піски і супіски, які досить добре пропускають воду і повітря, і легко просихають після випадання опадів. Догляд за середньоазіатськими вівчарками не складає великих труднощів, в їжі вони невибагливі. Шерсть цього собаки не вимагає спеціального догляду. В цілому порода відноситься до розряду собак-довгожителів з відмінним здоров'ям.
дресирування

    З дитинства алабай необхідно приділяти багато уваги і бути дуже терплячим у вихованні цуценяти. Необхідно, щоб господар зміг зацікавити собаку в роботі, знайти до неї підхід і пробудити в неї довіру, тому що відмінними рисами характеру цієї породи є гордість і самостійність. В іншому випадку агресивність переважить вроджену врівноваженість характеру. Це справжній захисник, рішучий і сміливий, відрізняється розумністю і інтелігентністю, яку важко припустити за похмурої зовнішністю. Собака активно охороняє територію, на якій вона живе і готова перепинити шлях будь-кому, хто зазіхає на межі охоронюваної нею території.
походження собак

    Країною походження середньоазіатської вівчарки вважається Росія, але виведена вона в середньоазіатських країнах - Туркменії, Киргизії, Узбекистані і т.д. Історія цієї породи йди корінням в старовину, коли алабаї служили в якості пастухів для отар в степах середньої Азії. Формування породи відбувалося протягом майже чотирьох тисяч років.